3 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «Тривіум Пекеджинг Україна» на постанову Шостого
апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі No 640/25381/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тривіум
Пекеджинг Україна» до Офісу великих платників податків Державної податкової
служби, Головного управління Державної казначейської служби України у місті
Києві про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Платник податків звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
«Тривіум Пекеджинг Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за такі звітні періоди: лютий–квітень, липень,
грудень 2014 року.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 15 грудня 2020 року
задовольнив адміністративний позов. Суд першої інстанції врахував, що право
платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість
виникло за відповідні звітні періоди 2014 року за умови відсутності механізму
реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного
відшкодування вказаного податку. Суд визнав стягнення з Державного бюджету
України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість як належний спосіб захисту порушеного права.
Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу
контролюючого органу, скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове,
яким відмовив у задоволенні адміністративного позову. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов’язок останнього зі своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом і наявності наміру їх захистити.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасувавши попередні
судові рішення, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Платники податків, заяви яких про надання бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування, мають право на таке відшкодування, гарантоване статтею 200 Податкового кодексу України, з додержанням відповідних умов. Суди мають вжити заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав платника на належне володіння майном
відповідно до вимог національного законодавства: враховувати обставини справи та положення законодавства; установити, чи була достатня чіткість у національному законодавстві на предмет умов, за яких платник може отримати бюджетне відшкодування, чи не порушено принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності; забезпечити «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права платника податків на мирне володіння майном.
Проступок, пов’язаний із безперервним невиконанням суб’єктом обов’язків,
передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Таке правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) і, відповідно, порушення закону. Тобто контролюючий орган допустив триваюче порушення, яке фактично позбавило платника податків права на вільне володіння майном протягом значного часу.
Триваюче правопорушення припиняється лише в разі: усунення стану, за якого об’єктивно існує обов’язок у суб’єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов’язку відповідним суб’єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 3 серпня 2021 року у справі No 640/25381/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98764865.