23 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Районний суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача.
Апеляційний суд повернув ОСОБА_1апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, мотивувавши це тим, що ухвала суду першої інстанції не належить до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід повернути на підставі пункту 4 частини п’ятої статті 357 ЦПК України.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Апеляційний суд належним чином не перевірив змісту положень статті 353 ЦПК України, пунктом 28 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво), а тому дійшов помилкового висновку щодо повернення апеляційної скарги заявникові, у зв’язку з чим не дотримався вимог статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що оскаржена ухвала про залучення до участі у справі правонаступника позивача не є окремим письмовим документом та занесена до протоколу судового засідання.
Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до частин четвертої,п’ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Постановлення судом першої інстанції ухвали про заміну сторони правонаступником без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не змінює вимоги пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою в реалізації однієї з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як оскаржена ухвала про заміну сторони у справі є протокольною,оскільки положення частин четвертої, п’ятої статті 259 та частини першої статті 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.
Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасовано,справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі No 756/12128/15-ц(провадження No 61-4486св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173350