15 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради,
третя особа – Десята харківська державна нотаріальна контора, про визначення
додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд установив, що батько позивача ОСОБА_4 помер на тимчасово окупованій
території АР Крим. Спадкоємцями першої черги після його смерті є позивач і відповідач (мати померлого). Заповіт ОСОБА_4 не залишив. Спадщина
складається із частини квартири, розташованої в АР Крим, а також позивачу
стало відомо, що в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_4 передано
майно – трикімнатну квартиру, проте спадкодавець не встиг зареєструвати
своє право власності на неї. Крім того, у спадкодавця є залишок грошових
коштів на поточному рахунку, відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» на його ім’я.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що причиною пропуску
строку для прийняття спадщини є те, що спадкодавець проживав та помер на тимчасово окупованій території АР Крим, а також вказував на неможливість
виїхати за місцем відкриття спадщини та необізнаність про наявність спадкового майна та його обсяг.
Справу суди розглядали неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з тим, що необізнаність ОСОБА_1 щодо наявності спадкового майна, страх перетину
незаконно встановленого митного контролю з АР Крим не є об ’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність пропуску строку
для прийняття спадщини.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив рішення, яким визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.
Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін з огляду на таке.
Строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої
статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви
про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були
перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався
правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Суд установив, що в період шестимісячного строку на подання такої заяви про прийняття спадщини Автономна Республіка Крим відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року No 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон No 1207-VII) визнана тимчасово окупованою територією України та датою початку
тимчасової окупації визначено 20 лютого 2014 року.
Згідно із частиною п’ятою статті 11 Закону No 1207-VII на тимчасово окупованій
території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
12 лютого 2015 року Закон No 1207 -VII доповнено статтею 11-1, згідно з якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, то місцем відкриття спадщини є місце подання
першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Крім того, зазначеним Законом No 1207-VII доповнено статтю 1221 ЦК України
частиною третьою такого змісту: в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що положення
спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлюють порядок прийняття спадщини у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, та надають право спадкоємцям, виконавцям заповіту, кредиторам спадкодавця та іншим особам реалізувати свої права щодо спадкового майна на території України в загальному порядку.
Лише на підставі вказаних вище змін чинне законодавство врегулювало
порядок подання заяви на прийняття спадщини, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що з дати смерті ОСОБА_4 позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини як на території окупованої Автономної Республіки Крим, так і через компетентний орган на території України, оскільки датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року, а статтю 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнили лише 12 лютого 2015 року. При цьому вже у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої Автономної Республіки Крим не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України.
Верховний Суд зазначав, що тимчасова окупація території АР Крим призвела до непоправних перешкод у реалізації позивачем своїх спадкових прав, які не могли
бути ним усунуті, у зв’язку із чим право ОСОБА_1 на подання заяви про прийняття
спадщини підлягає захисту у судовому порядку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі No 638/4895/15-ц (провадження No 61-19467св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104813596.