Призначення основного покарання у виді позбавлення волі засудженому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією цієї норми, не є м ’яким з урахуванням, зокрема, конкретних обставин події та посткримінальної поведінки обвинуваченого, а саме: беззастережне визнання ним своєї вини; надання зізнавальних показань; подання клопотання про дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК; неодноразове вибачення перед потерпілими та їхніми родичами; добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілим внаслідок вчиненого злочину, тощо. Окрім того, хоча суд обґрунтовано визнав вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп’яніння обставиною, яка обтяжує його покарання, однак згідно зі встановленими судом даними вміст у його крові алкоголю відповідав незначному, легкому ступеню сп’яніння, а потерпілим було відомо, що вони з дітьми в кількості, яка перевищує дозволену кількість пасажирів у цьому транспортному засобі, сідають в автомобіль до водія, який вживав алкогольні напої.
Обставини справи: згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він, керуючи
автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, порушив вимоги пунктів 2.9 (а), 12.6 (ґ), 2.3. (б), (в), 1.5 ч. 1, 12.3 ПДР, у салоні автомобіля, де кількість місць встановлена 5 з місцем водія, перевозив 6 пасажирів, непристебнутих ременями безпеки, перевищив швидкість, дозволену на відповідній ділянці дороги, маючи об’єктивну можливість виявити перешкоду для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди і допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на задню ліву частину вантажного причепа, приєднаного до вантажного автомобіля, який знаходився в нерухомому стані на його смузі руху, що призвело до загибелі ОСОБА_12, 1985 року народження, та ОСОБА_13, 1986 року народження, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, 2008 року народження, ОСОБА_8, 2009 року народження, і ОСОБА_10, 2009 року народження, та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_4, 1988 року народження.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду в даному
кримінальному провадженні підлягає скасуванню, зокрема, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального
правопорушення та особi засудженого. На переконання прокурора, з огляду
на конкретні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення обране йому покарання є несправедливим унаслідок надмірної м’якості, а доводи в апеляційній скарзі прокурора в цій частині залишилися поза увагою апеляційного суду, який при залишенні скарги без задоволення достатніх мотивів для визнання її необґрунтованою у своїй ухвалі не навів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що покарання засудженому призначено судом з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, основне
покарання, визначене судом у межах санкції ч . 3 ст. 286 КК, у розмірі, наближеному до мінімального, з додатковим у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний термін, передбачений санкцією зазначеної норми кримінального закону, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження інших кримінальних правопорушень, а тому вважати його надмірно м’яким підстав не вбачається.
Відхиляючи доводи сторони обвинувачення щодо надмірної м’якості обраного
судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд, крім ступеня тяжкості й наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення та даних про його особу, врахував також конкретні обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, останній характеризується виключно позитивно, раніше до будь-яких видів відповідальності не притягувався, від самого початку ще під час обрання міри запобіжного заходу беззастережно повністю визнав свою винуватість та надав зізнавальні показання, а під час розгляду справи в суді клопотав про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, демонструючи готовність нести покарання за вчинене. ОСОБА_1 щиро розкаявся, неодноразово вибачався перед потерпілими та їх родичами, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину проти безпеки руху, добровільно частково відшкодував завдану потерпілим внаслідок вчиненого злочину шкоду на загальну суму 488 992,00 грн, при цьому висловив намір і після відбуття покарання відшкодовувати майнову та моральну шкоду потерпілим. Останні не наполягали на суворому покарання для ОСОБА_1, покладаючись у цьому питанні на розсуд суду.
Судом хоча й було обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, однак згідно з встановленими судом даними вміст у його крові етилового (винного) алкоголю
становив 0,61% (проміле), що відповідає незначному, легкому ступеню сп’яніння.
Водночас потерпілим було відомо, що вони з дітьми, у кількості, яка переважає
дозволену кількість пасажирів у цьому транспортному засобі, сідають в автомобіль до водія, який вживав алкогольні напої, оскільки теж брали участь у святковому заході, на якому був присутній ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.09.2022 у справі No 686/24681/18 (провадження No 51-331км19) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106315587
.