Стрийський міськрайонний суд Львівської області визнав військовослужбовця винним у самовільному залишенні військової частини тривалістю майже три роки та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі — попри повне визнання вини, щире каяття, добровільну явку до поліції та відсутність судимостей.
Обставини справи
Обвинувачений був призваний на військову службу за мобілізацією 11 листопада 2022 року та проходив навчання як курсант навчального взводу розвідувальної роти. 18 грудня 2022 року, за його власними показаннями, не бажаючи бути направленим до штурмових підрозділів і не отримавши дозволу на переведення до іншої частини, він самовільно залишив розташування військової частини.
Обвинувачений не вживав жодних дій щодо повернення на службу протягом майже трьох років, перебуваючи вдома. 4 грудня 2025 року він самостійно та добровільно прибув до Стрийського районного управління поліції, після чого добровільно з’явився до розташування іншої військової частини та приступив до виконання обов’язків військової служби.
Позиція сторін
Обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся, пояснив мотиви залишення частини небажанням бути направленим до штурмових підрозділів, повідомив, що на момент мобілізації вже мав металеву пластину в нозі, і заявив про намір пройти військово-лікарську комісію та повернутися на службу до іншої частини.
Захист просив суд врахувати відсутність судимостей, позитивну характеристику за місцем проживання, щире каяття та застосувати статтю 75 Кримінального кодексу України — звільнення від відбування покарання з випробуванням. Прокурор, попри визнання цих же обставин, просив призначити реальне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Кримінальне провадження розглядалося за спрощеною процедурою на підставі частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України — оскільки жодна зі сторін не оспорювала фактичних обставин справи, суд обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
Законодавча заборона на пом’якшення покарання
Суд кваліфікував дії обвинуваченого за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану) — цей злочин класифікується як тяжкий відповідно до статті 12 КК України.
Визначаючи міру покарання, суд встановив обставину, яка пом’якшує покарання (щире каяття, стаття 66 КК України), і не встановив жодної обставини, що його обтяжує (стаття 67 КК України). За звичайних обставин це відкривало б шлях до м’якшого вироку.
Однак суд вказав на пряме законодавче обмеження: Закон України від 13 грудня 2022 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», що набрав чинності 27 січня 2023 року, виключає можливість застосування статей 69 та 75 Кримінального кодексу України — тобто призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією статті, та звільнення від відбування покарання з випробуванням — щодо військових кримінальних правопорушень, зокрема за статтею 407 КК, вчинених в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Оскільки самовільне залишення частини сталося саме в умовах воєнного стану, суд визнав, що правових підстав для застосування цих пом’якшувальних інститутів немає — незалежно від наявності щирого каяття, добровільної явки та позитивної характеристики обвинуваченого.
Призначене покарання
Суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі — у межах санкції частини 5 статті 407 КК України. Запобіжний захід у вигляді застави (133 120 грн) залишено без змін до набрання вироком законної сили, після чого заставні кошти підлягають поверненню заставодавцю.
Суд окремо роз’яснив обвинуваченому право на застосування частини 1 статті 81-1 КК України: під час мобілізації та/або дії воєнного стану особи, які відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, можуть бути умовно-достроково звільнені судом для проходження військової служби за контрактом.
Значення рішення
Ця справа ілюструє системний ефект законодавчих змін від грудня 2022 року: навіть за повної сукупності обставин, які традиційно ведуть до пом’якшення покарання чи звільнення від його відбування (щире каяття, добровільна явка, відсутність судимостей, позитивна характеристика, готовність повернутися на службу), суди позбавлені дискреції застосувати статті 69 чи 75 КК України до військових злочинів за статтею 407 КК, вчинених в умовах воєнного стану. Єдиним передбаченим законом шляхом для таких засуджених повернутися до лав Збройних Сил залишається умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом відповідно до статті 81-1 КК України.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.