Холодногірський районний суд м. Харкова вироком від 27 серпня 2026 року (провадження № 12023221200000924) визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище), адвоката, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: смт Диканька Полтавського району Полтавської області. Суд призначив покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки шість місяців з конфіскацією половини належного йому майна (крім єдиного житла) та позбавленням права на заняття адвокатською діяльністю строком на три роки. Вирок не набрав законної сили: його може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, тому відповідно до презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України) остаточним визнання вини стане лише після набрання вироком законної сили.
Ідентифікація особи адвоката
У вироку вказано унікальні реквізити його свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю — № 3830, видане 20.04.2021 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області. Ці реквізити повністю — до номера свідоцтва, дати видачі й органу видачі включно — збігаються з відомостями публічного профілю у Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) щодо Пономарьова Євгенія Олексійовича: свідоцтво № 3830, видане 20.04.2021 на підставі рішення № 5 Ради адвокатів Полтавської області від того самого дня, адреса робочого місця — смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область. Такий повний збіг унікального номера свідоцтва, дати його видачі та органу видачі є достатньою підставою для ідентифікації особи, позначеної у вироку як ОСОБА_5, саме як Пономарьова Євгенія Олексійовича. Ця ідентифікація зроблена шляхом зіставлення даних вироку з публічним, загальнодоступним реєстром адвокатів і не походить із самого судового рішення.
Обставини справи
За встановленими судом обставинами, 17 квітня 2023 року в електропотязі сполученням Красноград — Харків, за заявою пасажирки, Пономарьов — на той час уже адвокат зі свідоцтвом № 3830 від 20.04.2021, — вчинив хуліганські дії. Того ж дня дізнавачка сектору дізнання відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 296 КК України (хуліганство) і в ході отримання від нього пояснень, за версією обвинувачення, отримала від нього пропозицію 200 доларів США за приховання інциденту, від якої відмовилася.
9 травня 2023 року Пономарьов прибув до дізнавачки на допит як свідок у тому самому провадженні за статтею 296 КК України. У ході допиту, за версією обвинувачення, він поклав перед нею на стіл спочатку меншу, а потім додаткову суму готівки — загалом 800 доларів США вісьмома банкнотами номіналом по 100 доларів, — з проханням закрити кримінальне провадження щодо нього. У цей момент до кабінету увійшли працівники поліції, кошти було вилучено. Допит фіксувався в межах негласної слідчої (розшукової) дії — аудіо-, відеоконтролю особи, дозвіл на проведення якої надав слідчий суддя 28.04.2023 у межах окремого провадження за частиною третьою статті 369 КК України, відкритого 18.04.2023.
Саме кримінальне провадження за частиною першою статті 296 КК України (з приводу якого, за версією обвинувачення, пропонувалася неправомірна вигода) було згодом закрито постановою від 22.07.2023 за відсутністю складу кримінального правопорушення; матеріали передано для вирішення питання про адміністративну відповідальність, і постановою від 14.09.2023 у справі № 626/2536/23 Пономарьова визнано винним у дрібному хуліганстві за статтею 173 КУпАП зі стягненням у виді штрафу 51 грн — це рішення залишено без змін в апеляційному порядку 25.10.2023.
Позиція захисту та її відхилення судом
Пономарьов вину не визнав, стверджуючи, що дії щодо надання коштів були спровоковані працівниками поліції та самою дізнавачкою, а частину доказів — недопустимими. Суд послідовно відхилив усі три групи доводів захисту.
Щодо допустимості негласної слідчої дії: захист наполягав, що дозвіл слідчого судді стосувався аудіо-, відеоконтролю особи в публічно доступних місцях, тоді як фактично контроль здійснювався в службовому кабінеті дізнавачки — приміщенні з обмеженим доступом. Суд застосував критерій «розумного очікування конфіденційності» з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пеєв проти Болгарії» (Peev v. Bulgaria) і дійшов висновку, що спілкування під час допиту в службовому кабінеті між дізнавачем і свідком не є приватним спілкуванням у розумінні статті 260 КПК України, а тому проведення НСРД у цьому приміщенні не є істотним порушенням прав людини.
Щодо провокації: суд застосував тест, сформульований Європейським судом з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania, заява № 74420/01, рішення Великої палати від 05.02.2008), розрізняючи активну поведінку правоохоронних органів (яка утворює провокацію) і пасивну (яка не утворює). Суд встановив, що ініціативи в контактах з Пономарьовим працівники поліції не проявляли, а долучилися лише до фіксації подій після того, як дізнавачка подала рапорт про пропозицію їй неправомірної вигоди 17.04.2023 — тобто до подання Пономарьовим коштів 09.05.2023 самі поліцейські жодних активних дій не вчиняли. Суд також послався на постанову Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 991/1710/22 (провадження № 51-677км25) про те, що одночасне твердження про відсутність факту надання неправомірної вигоди і про наявність провокації є взаємовиключним.
Окремо суд відхилив довід про незаконне затримання 17.04.2023: за журналом обліку відвідувачів відділення поліції, Пономарьов двічі особисто розписався про відсутність претензій до працівників поліції при виході з відділення, скарг на той момент не подавав.
Суд також установив, що сама заявлена версія провокації вже перевірялася окремо: 11 вересня 2025 року за ухвалою слідчого судді (справа № 642/3489/23) було зареєстровано кримінальне провадження № 62025170020013915 за частиною другою статті 370 КК України (провокація підкупу) за заявою самого Пономарьова; це провадження закрито постановою слідчого від 15.06.2026 за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях працівників поліції.
Оцінка доказів судом
В основу обвинувального вироку суд поклав показання дізнавачки як свідка, зміст протоколу НСРД з відтвореним аудіо-, відеозаписом, протокол огляду місця події від 09.05.2023 з вилученням восьми банкнот по 100 доларів США, висновок судової технічної експертизи документів щодо справжності банкнот, а також документи кримінального провадження за статтею 296 КК України. Оцінюючи стандарт доведення «поза розумним сумнівом», суд послався на постанову Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 331/2686/16-к і на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine, заява № 16437/04, рішення від 14.02.2008, § 43) щодо необхідності сукупності вагомих, чітких і узгоджених між собою ознак чи презумпцій.
Суд також послався на рішення у справі «Веренцов проти України» — у тексті вироку ця дата вказана як 11.07.2013, тоді як за офіційними даними Реєстру рішень ЄСПЛ (HUDOC) рішення в справі Vyerentsov v. Ukraine (заява № 20372/11) ухвалено 11 квітня 2013 року; ця розбіжність у даті — можлива технічна помилка в тексті вироку, яка потребує перевірки за оригіналом судового рішення і не впливає на суть правової позиції, для обґрунтування якої рішення процитоване.
Особа засудженого і врахований судом контекст
За вироком, Пономарьов — раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2006 та 2012 року народження, працює адвокатом, а з 20 січня 2026 року є депутатом (конкретний орган місцевого самоврядування в тексті вироку деперсоналізовано, і незалежно підтвердити його пошуком не вдалося). Набуття депутатського статусу відбулося вже після інкримінованих подій 2023 року, але до ухвалення вироку; сам вирок не містить жодного аналізу можливого впливу депутатського статусу на кримінальне провадження чи навпаки. За даними ЄРАУ, Пономарьов Євгеній Олексійович здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: смт Диканька, Полтавський район, Полтавська область; це його зареєстроване робоче місце, і воно не обов’язково збігається з тим органом місцевого самоврядування, депутатом якого він міг стати.
Призначене покарання і мотиви суду
Суд встановив, що санкція частини третьої статті 369 КК України передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а саме кримінальне правопорушення за приміткою до статті 45 КК України є корупційним. Суд прямо вказав на неможливість застосування до Пономарьова статей 69 (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом) і 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України, оскільки ці норми не застосовуються при засудженні за корупційне кримінальне правопорушення. З цієї причини суд не взяв до уваги позитивну досудову доповідь органу пробації, яка вважала виправлення обвинуваченого можливим без реального позбавлення волі.
Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три роки (частина друга статті 55 КК України), суд окремо наголосив на невідповідності вчиненого присязі адвоката та Правилам адвокатської етики, зазначивши, що адвокат «за своїм призначенням — це гарант дотримання законності, а не її порушник», і що вчинення корупційного діяння підриває довіру суспільства до інституту адвокатури в цілому. Про ухвалений вирок суд постановив повідомити Раду адвокатів України.
Судом застосовано спеціальну конфіскацію вилучених 800 доларів США на підставі статей 96-1, 96-2 КК України, а також стягнуто із засудженого на користь держави 2390 грн процесуальних витрат на проведення судової технічної експертизи. До набрання вироком законної сили обвинуваченому залишено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 134 250 грн з покладенням процесуальних обов’язків (з’являтися за викликом суду, не відлучатися з Харкова та області без дозволу, повідомляти про зміну місця проживання, здати документи для виїзду за кордон).
Читайте також на ADVOKAT POST
- Кримінальна відповідальність адвоката – Олексій Горох — ADVOKAT POST, 06.02.2025 (Рудольф Коломийський): загальний огляд підстав кримінальної відповідальності адвокатів.
- Адвоката АО «Вердиктум» визнали винною у шахрайстві, закінченому замаху і підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі: штраф 51 тис грн і 5 років позбавлення волі умовно — ADVOKAT POST: близький за фабулою прецедент притягнення адвоката до відповідальності за корупційний епізод, однак з іншим (умовним) видом покарання.
- Щодо пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою — ADVOKAT POST: аналіз складу кримінального правопорушення за статтею 369 КК України, застосовної і в цій справі.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.