Секретар Першої судової палати ККС ВС Наталія Антонюк взяла участь у семінарі «Особливості кваліфікації злочинів проти життя: проблемні питання та судова практика».
Про це повідомляє Судова влада.
Суддя Антонюк акцентувала увагу на важливості дотримання судами безпосередності дослідження показань осіб під час судового розгляду.
Так, суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи.
Однак якщо вести мову про судові свідчення особи під час минулого розгляду, то за умови наявності таких свідчень сторона має право вимагати допиту такої особи під час нового судового розгляду, і в такому випадку суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права.
Разом з тим, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом.
Дослідивши ці показання, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності, враховуючи й те, наскільки були забезпечені права сторони під час допиту особи на минулому розгляді. Факт неможливості допиту цієї особи під час нового судового розгляду має враховуватися судом при оцінці достовірності цього доказу в сукупності з іншими доказами у справі (постанова ККС ВС від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к).
З цього приводу ЄСПЛ послідовно наголошує, що основним завданням за ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод є оцінка загальної справедливості кримінального провадження.
Так, у справі «Пальчик проти України» (заява № 16980/06) в частині використання показань свідків, які не допитувалися в судовому засіданні, ЄСПЛ акцентував, що слід встановити, чи існували достатні врівноважуючі фактори, здатні компенсувати недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту.
ЄСПЛ вбачає три потенційні врівноважуючі фактори в провадженні (п. 126–130):
- (i) можливість, якою заявник скористався під час провадження на національному рівні, викласти власну версію подій, поставити під сумнів достовірність показань свідків, які не з’явилися в судове засідання, та вказати на неузгодженість у їхніх показаннях;
- (ii) наявність інших підтверджуючих доказів;
- (iii) участь заявника в очній ставці під час досудового слідства. Це могло надати інший урівноважуючий фактор щодо цих свідків.
У справі «Шачашвілі проти Німеччини» (заява № 9154/10) ЄСПЛ вказав, що для визнання допустимим доказом показань без заслуховування свідка в судовому засіданні суд повинен провести триетапний аналіз відповідних положень:
- 1) чи були достатні підстави неявки свідка та, відповідно, допустимості неперевірених показань свідка, який не з’явився в судове засідання, як доказу;
- 2) чи були докази, отримані від свідка, який не з’явився в судове засідання, єдиною та вирішальною підставою для засудження підсудного;
- 3) чи мали місце достатні урівноважуючі фактори, зокрема надійні процесуальні гарантії, здатні компенсувати недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту у зв’язку з допустимістю неперевірених доказів, і забезпечити загальну справедливість судового розгляду.