Під час заходу з підвищення кваліфікації для адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Тактика застосування адвокатом досудових видів уникнення кримінальної відповідальності”, Горох Олексій – адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, член комісії з питань правової реформи при Президентові України розповів про кримінальну відповідальність, форми її уникнення. Обговорив судові постанови та навів приклади тематичних судових практик.
Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду (рішення КСУ у справі про депутатську недоторканність від 27 жовтня 1999 р. No 9-рп/99).
Форми уникнення відповідальності можуть бути в двох видах:
- -уникнення або не настання відповідальності
- -звільнення від такої кримінальної відповідальності.
Після того, як ми вперше зустрілися з підзахисним рекомендується будувати позицію захисту за таким переліком дій:
- 1) бесіда з підзахисним;
- 2) вивчення матеріалів кримінального провадження;
- 3) збір доказів у справі;
- 4) вирішення питання про визнання вини;
- 5) аналіз версії підозри (обвинувачення);
- 6) висунення зустрічних версій захисту;
- 7) вибір найперспективнішої версії захисту (формули захисту);
- 8) аналіз аргументів «за» і «проти» версії захисту;
- 9) формування захисного висновку.
Звичайно, що в арсеналі дій використовуються різні тактичні прийоми:
- 1) опитування потенційних свідків;
- 2) подання адвокатських запитів;
- 3) подання клопотань про вчинення слідчих та процесуальних дій;
- 4) проведення експертиз;
- 5) участь у слідчих та процесуальних діях;
- 6) оскарження незаконних дій.
Вирішення питання про ставлення особи до підозри. Чи визнає він себе:
- 1. не винуватим;
- 2. винуватим частково;
- 3. винуватим повністю;
- 4. позиція мовчання.
Розберемо кожну позицію окремо.
Випадки, коли займається позиція «невинуватий»
- • Коли вирішальне слово залишається за клієнтом.
- • У випадку, коли адвокат не може зайняти іншу, «альтернативну позицію».
Таку позицію доцільно займати у разі:
- • відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК)
- • відсутності у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч.1 ст. 284 КПК)
- • наявність обставин, що виключають кримінальну протиправність (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність)
Позиція «частково винуватий»
- • не погодження з фактичними обставинами, встановленими стороною обвинувачення;
- • погодження з фактами, однак не погодження з кваліфікацією вчиненого (інший склад кримінального правопорушення, інші кваліфікуючі ознаки);
- • часткового погодження з кваліфікацією вчиненого (епізоди, співучасть);
Позиція «винуватий»
Таку позицію варто займати, якщо підзахисний повністю визнає свою вину і кваліфікація не викликає сумніву у захисника.
Позиція «мовчання» варта бути зайнятою у разі:
- небажання підзахисного давати будь-які свідчення (треба роз’яснити наслідки пасивної поведінки)
- впевненості у недоведеності підозри або обвинувачення (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).
Малозначність діяння
Малозначним вважається діяння, яке хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, однак не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі.
Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним
У кримінальному процесі України виділяють 2 форми обвинувачення:
державне та приватне.
- Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.
- Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.