Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 1 червня 2026 року у справі № 629/612/25 (провадження № 51-4265км25) визнала помилковою практику судів, які відмовляли у звільненні від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням із потерпілим у справах за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, посилаючись на підстави, не передбачені статтею 46 КК.
Про цю постанову в інтерв’ю розповіла заступник голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.
Обставини справи
Постанова ухвалена за наслідками перегляду конкретного провадження: 2 липня 2024 року в місті Лозова Харківської області водій автомобіля «Daewoo Lanos», наближаючись до перехрестя, не вжив заходів для зменшення швидкості й здійснив наїзд на пішохода, який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Водій не перебував у стані сп’яніння. Потерпілий письмово підтвердив факт примирення та повне відшкодування завданої шкоди. Суди першої та апеляційної інстанцій, тим не менш, відмовили в застосуванні статті 46 КК.
Правова позиція: стаття 46 КК містить вичерпний перелік умов
Об’єднана палата встановила, що в цій справі наявні всі умови, передбачені статтею 46 КК для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням: правопорушення вчинено вперше, воно є необережним злочином, що не є тяжким, потерпілий і винний примирилися, шкода відшкодована повністю. Пряма законодавча заборона застосування статті 46 КК стосується лише двох випадків — корупційних правопорушень та порушень правил безпеки дорожнього руху особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Жодних інших обмежень закон не встановлює.
Суди попередніх інстанцій, за висновком Об’єднаної палати, неправомірно доповнили цей перелік власним критерієм — так званою «двооб’єктністю» складу злочину, передбаченого статтею 286 КК (одночасне посягання на приватний інтерес потерпілого і публічний інтерес безпеки дорожнього руху), і на цій підставі відмовляли в примиренні там, де закон його прямо не забороняє.
Антонюк у своєму поясненні цієї позиції наголосила на ролі потерпілого в цій категорії справ: «ключовою фігурою в всіх таких справах є потерпілий», а сама можливість закриття провадження, за її словами, «стосується не повністю всього складу злочину, передбаченого 286 статтею, а тільки тієї частини складу, де йдеться про проступок або про необережний злочин» — тобто лише частини першої статті 286 КК, а не кваліфікованих складів цієї статті.
За результатом розгляду Об’єднана палата задовольнила касаційну скаргу частково, скасувала вирок і ухвалу апеляційного суду, звільнила засудженого від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК у зв’язку з примиренням на підставі статті 46 КК і закрила кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.
Межа застосування: смерть потерпілого виключає примирення
Постанова від 1 червня 2026 року стосується виключно випадків, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху потерпілому заподіяно тілесні ушкодження, а не смерть. Це узгоджується з раніше сформульованою позицією Великої Палати Верховного Суду — постановою від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17 (провадження № 13-66кс18). Ця постанова ухвалена не за дорожньо-транспортною справою (йшлося про смерть малолітнього пацієнта внаслідок недбалості лікаря-анестезіолога за частиною другою статті 140 КК), однак сформульований у ній принцип має загальне значення для будь-яких злочинів, що спричинили смерть: термін «потерпілий» у статті 46 КК розуміється в кримінально-правовому, а не процесуальному значенні, а звільнення від відповідальності у зв’язку з примиренням неможливе, якщо внаслідок злочину настала смерть, оскільки така шкода має незворотний характер, не піддається відшкодуванню чи усуненню, а сам потерпілий на момент вирішення цього питання фізично не існує і не може висловити свою волю.
Отже, чинна судова практика Верховного Суду розмежовує два випадки в межах статті 286 КК: якщо порушення правил дорожнього руху спричинило тілесні ушкодження й водій не перебував у стані сп’яніння — примирення з потерпілим можливе на загальних умовах статті 46 КК; якщо ж наслідком стала смерть людини — звільнення від кримінальної відповідальності через примирення виключається незалежно від того, чи потерпілий (у разі смерті — його спадкоємці або родичі, які беруть участь у процесі як представники інтересів) готовий пробачити винного.
Джерела
- Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.06.2026, справа № 629/612/25, провадження № 51-4265км25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226622
- Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019, справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298600
- Інтерв’ю заступника голови Касаційного кримінального суду Наталії Антонюк — відеозапис, наданий користувачем; назва видання, майданчик публікації та точна дата виходу в цьому матеріалі не зазначені й потребують уточнення для коректного оформлення джерела.
- Кримінальний кодекс України, стаття 46; Кримінальний процесуальний кодекс України, пункт 1 частини другої статті 284
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.