Відсутність можливості офіційного визнання стосунків одностатевих пар порушує Конвенцію

Обставини справи

Справа стосувалася відмови в реєстрації заяв про укладення шлюбу заявниками – одностатевими парами.

У різні дати заявники звертались із заявами про укладення шлюбу до місцевого
органу реєстрації актів цивільного стану в Росії. Ці заяви відхилили. Заявники
оскаржили відповідні рішення до національних судів.

Заявниці Ф. та С. під час провадження в суді стверджували, що відмова у прийнятті їхніх заяв про укладення шлюбу становила порушення їхніх прав за Конституцією та Конвенцією. Їхній позов було відхилено, оскільки, серед іншого, суд установив що шлюб є «добровільною згодою чоловіка і жінки» і що ані Конституція, ані міжнародне право не покладають на державу жодних зобов’язань стосовно одностатевих шлюбів. Це рішення підтримав суд апеляційної інстанції.

Заявники Ч. та Є. висунули схожі аргументи під час розгляду вже своєї справи
іншим судом. Суд з’ясував, що орган реєстрації актів цивільного стану всупереч закону не розглянув заяву, адже згідно з національним законодавством кожна заява про намір укласти шлюб має розглядатися в індивідуальному порядку. Проте Суд указав, що згідно з Конституцією та судовою практикою право на одностатевий шлюб не передбачено; так само не передбачено воно й Конвенцією. Це рішення було залишено без змін апеляційним судом, причому в подачі касаційної скарги також було відмовлено.

Заявниці С. та Я. висунули схожі аргументи й у своїй справі, яку розглядав той самий суд, що й у випадку попередніх заявників. Суд установив, що орган реєстрації актів цивільного стану в індивідуальному порядку розглянув заяву заявниць, виходячи з тих самих міркувань, що й у випадку заявників Ч. та Є. Це рішення було залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій.

Посилаючись на статті 8 та 14 Конвенції, заявники скаржилися, що їх було піддано дискримінації з огляду на їхню сексуальну орієнтацію, оскільки вони не мають жодних засобів забезпечення правової основи для своїх стосунків і тому не можуть укласти шлюб чи інший офіційний союз.

Оцінка Суду

Стаття 8 Конвенції

ЄСПЛ повторив, що стаття 8 Конвенції прямо не покладає на держави зобов’язання офіційно визнавати одностатеві союзи. Проте в цьому зобов’язанні втілена необхідність забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами одностатевих пар і суспільства загалом. Позитивним зобов’язанням є і створення правового підґрунтя, яке б гарантувало ефективну реалізацію прав, закріплених у статті 8 Конвенції. ЄСПЛ, зокрема, відзначив вплив на особу в разі, коли існує розбіжність між законом і соціальною реальністю, що мало місце і в цій справі.

Що стосується одностатевих пар, то Суд знову підтвердив, що вони так само, як і різностатеві пари, здатні перебувати в стосунках або вступати в них разом з необхідністю їх офіційного визнання та захисту. Держави мають враховувати це й забезпечувати баланс між їхніми потребами та потребами суспільства загалом.
ЄСПЛ установив відсутність будь-якого виправдання тому, що заявникам не було
забезпечено правової основи для їхніх союзів. Зокрема, щодо аргументу про те,
що більшість росіян не схвалює одностатеві союзи, Суд указав, що доступ до прав меншості не може залежати від визнання більшості. Крім того, Суд нагадав, що надання заявникам доступу до офіційного визнання статусу їхніх пар в іншій формі, аніж шлюб, не суперечило б «традиційному розумінню шлюбу», що переважає в Росії, чи іншим думкам більшості, на які посилався Уряд, оскільки ці думки були проти одностатевих шлюбів, а не інших форм юридичного визнання.

У результаті Суд ухвалив рішення про те, що Росія не дотримала своїх зобов’язань за статтею 8 Конвенції, унаслідок чого було порушено її вимоги.

Висновок

Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Рішення в цій справі ухвалене Палатою 13 липня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.