Вища рада правосуддя (ВРП) звернення № 1476/0/15-26 від 16.07.2026 оприлюднила на офіційному сайті публічне звернення до Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та Ради адвокатів України (РАУ) з вимогою невідкладно провести з’їзд адвокатів України та обрати двох членів ВРП за квотою адвокатури. У зверненні ВРП зазначає, що «тривала відсутність членів Вищої ради правосуддя, які мають бути обрані з’їздом адвокатів України, призводить до функціонування ВРП у неповному складі, створює ризики для забезпечення необхідного кворуму, збільшує навантаження на чинних членів Ради та обмежує інституційну спроможність ВРП». Текст звернення розміщено на офіційному сайті Вищої ради правосуддя.
Нижче — предметний розбір обставин, що визначають правову і практичну необґрунтованість цієї вимоги: від прямої законодавчої заборони до задокументованих фактів обстрілів адвокатських установ.
Пряма законодавча заборона на масові зібрання
Частина п’ята статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє на час дії воєнного стану проведення виборів і референдумів, а також масових зібрань, зборів, страйків та інших масових публічних заходів. З’їзд адвокатів України — це зібрання делегатів від усіх регіонів країни в одному місці в заздалегідь оголошений час. Голова РАУ Лідія Ізовітова публічно посилалася на цю норму як на підставу неможливості скликання з’їзду ще у вересні 2022 року. Ця норма — пряма законодавча заборона, а не внутрішнє організаційне рішення адвокатури, і жоден орган адвокатського самоврядування не має повноважень її скасувати чи проігнорувати.
Триступенева процедура і фізична неможливість забезпечити кворум
Порядок формування органів адвокатського самоврядування визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI і побудований як триступенева процедура: загальні збори адвокатів у районах і містах — конференція адвокатів регіону (стаття 47 Закону, повноважна за очної участі більше половини делегатів) — з’їзд адвокатів України (стаття 54 Закону, повноважний за участі більше половини делегатів, які представляють більшість регіональних конференцій). Жодна з цих стадій законом не адаптована під умови воєнного стану.
Це принципово відрізняє становище адвокатури від суддівського корпусу: для суддів Законом України № 2461-IX від 27 липня 2022 року прямо запроваджено можливість дистанційного проведення зборів суддів у режимі відеоконференції на час дії воєнного стану. Стосовно адвокатури аналогічних змін законодавець досі не ухвалив. Прокурорське самоврядування взагалі має іншу природу: прокурори — державні службовці з визначеним місцем служби в межах вертикалі виконавчої влади, тоді як адвокатура — незалежний конституційний інститут (стаття 131-2 Конституції України), що об’єднує, за даними Єдиного реєстру адвокатів України, понад 73 000 осіб у всіх без винятку регіонах, включно з тимчасово окупованими територіями та прифронтовими областями — Донецькою, Запорізькою, Херсонською, Луганською, Харківською, Миколаївською, Сумською і Чернігівською.
Адвокати також є єдиною серед усіх суб’єктів призначення членів ВРП категорією, на яку не поширюється бронювання від мобілізації, — частина зареєстрованих у регіонах адвокатів проходить військову службу і об’єктивно не може забезпечити особисту участь у зборах чи конференції.
При цьому інституційного вакууму, яким виправдовується «невідкладність», немає: повноваження чинних органів адвокатського самоврядування зберігаються на підставі рішення Ради адвокатів України № 69 від 21.09.2020 про безперервність їх діяльності до обрання нового складу.
Чому адвокатура не може просто провести з’їзд у Zoom, не чекаючи закону?
Закономірне запитання: якщо технічно провести конференцію чи з’їзд дистанційно нескладно, що заважає органам адвокатського самоврядування ухвалити внутрішнє рішення про такий формат самостійно, без окремого закону?
Відповідь — у тому, що саме зробив законодавець для суддів, і чого не зробив для адвокатури. Закон № 2461-IX не просто «дозволив відеозв’язок» загальною фразою. Він встановив конкретний процесуальний механізм: як засвідчується кворум учасників, які підключені дистанційно; як фіксується волевиявлення при голосуванні у відеоформаті; як оформлюється протокол засідання, проведеного в такий спосіб; яким чином забезпечується перевірка особи учасника. Це зробило результати дистанційного з’їзду суддів юридично захищеними від оскарження саме тому, що процедура прямо передбачена законом, а не є самостійним тлумаченням загальних норм.
Стаття 47 Закону № 5076-VI, натомість, прив’язує повноважність конференції регіону до участі делегатів, зареєстрованих за адресою робочого місця у відповідному районі чи місті, а затверджений РАУ Порядок опирається саме на цю модель особистої присутності. Жодна норма — ні закону, ні підзаконного Порядку — не визначає, як у дистанційному форматі засвідчується особа делегата, як враховується кворум і як проводиться таємне голосування (зокрема при обранні голови і заступників Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та складу Вищої ревізійної комісії — питання, що вирішуються саме на з’їзді). Самостійне рішення органів адвокатського самоврядування про запровадження такого формату без законодавчої основи означало б, що результати з’їзду — включно з обранням двох членів ВРП — спиралися б не на пряму норму закону, а на власне тлумачення прогалини в ньому.
За вже задокументованою активністю ініціаторів позачергового з’їзду (розділ вище) таке рішення майже напевно було б негайно оскаржене в суді — і, на відміну від принципу безперервності повноважень, який суди підтвердили тричі (справи № 260/2748/25, № 260/5601/23 і № 120/15288/25), жодного судового підтвердження законності самостійно запровадженого дистанційного формату наразі не існує. Тобто імпровізація не усуває ризик нелегітимності, на який посилається ВРП, а створює новий — цього разу без жодної судової підтримки. Саме тому в законопроєкті, який готує НААУ з експертами CCBE, ідеться не про заборону дистанційного формату, а про його законодавче визначення: порядок обліку адвокатів прифронтових регіонів, статус мобілізованих делегатів і механізм посвідчення участі й голосування дистанційно.
Судова практика підтверджує законність безперервності повноважень
Правомірність рішення РАУ № 69/2020 про безперервність повноважень органів адвокатського самоврядування неодноразово підтверджена в судовому порядку. Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 06.08.2025 залишив без задоволення позов у справі № 260/2748/25, яким оскаржувалася законність застосування принципу безперервності; аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05.05.2025 у справі № 260/5601/23. Суди також вказали, що аналітичний матеріал Дослідницької служби Верховної Ради України, на який посилаються критики континуїтету, є експертною думкою і не має обов’язкової юридичної сили. До такого самого висновку 24.04.2026 дійшов Вінницький окружний адміністративний суд у справі № 120/15288/25. Тобто позиція про «нелегітимність» чинних органів адвокатського самоврядування вже перевірялася судами різних інстанцій — і щоразу відхилялася.
ВРП публічно звинувачувала адвокатуру у «відмові», не маючи цьому підтвердження
У листопаді 2025 року голова ВРП Григорій Усик на офіційному сайті органу заявив, що «адвокатська спільнота відмовляється» подавати кандидатури та проводити з’їзд під час воєнного стану. У відповідь на інформаційний запит «Адвокат Пост» (лист ВРП від 12.12.2025) Вища рада правосуддя надала лише два документи дворічної давнини: лист ВРП від 18.09.2023 № 8024/0/9-23 про наявність двох вакантних посад і відповідь голови НААУ/РАУ Лідії Ізовітової від 22.09.2023 № 1656/0/2-23 про рішення «Про скликання Шостого з’їзду адвокатів України» — з умовою повідомити дату, час і місце після завершення чи скасування воєнного стану. Жодного документа, що підтверджував би саме «відмову», ВРП не надала, вказавши, що «інших запитуваних відомостей не створено». Тобто задокументованим є рішення про скликання з’їзду з відкладеною датою, а не відмова від його проведення.
Скільки насправді адвокатів підтримують ідею позачергового з’їзду
Публічну кампанію за скликання позачергового з’їзду веде адвокат з Полтави Дмитро Остапенко. За станом на кінець червня 2026 року петицію на її підтримку підписали трохи більше 60 адвокатів, згодом — близько 190, а станом на момент написання цієї статті – понад 200 підписантів. Порівняно із загальною кількістю в 73 316 адвокатів, зареєстрованих у Єдиному реєстрі адвокатів України станом на кінець квітня 2026 року, це становить приблизно 0,08–0,26 % від усього адвокатського корпусу — тоді як стаття 54 Закону № 5076-VI для скликання позачергового з’їзду за ініціативою знизу вимагає підписів не менш як 10% адвокатів, а це близько 7 300 правників. Наведені цифри свідчать, що ознак масової професійної підтримки ідеї невідкладного з’їзду серед самих адвокатів немає.
Аргумент безпеки: не абстракція, а задокументовані факти
Одним з аргументів на користь термінового скликання з’їзду публічно виступив член ВРП Роман Маселко, заявивши, що виконання «прямого конституційного обов’язку» — обрання представників до ВРП — не може постійно відкладатися через посилання на небезпеку. Цей аргумент, однак, залишає поза увагою задокументовану ситуацію в конкретних регіонах, де адвокатура має забезпечити проведення регіональних конференцій.
Херсонська область. У ніч на 15 липня 2026 року російський дрон пошкодив приміщення, у якому розташована Рада адвокатів Херсонської області. Голова Ради адвокатів Херсонщини Інна Мокіна повідомила, що вулиця, де розташована будівля органів адвокатського самоврядування, постійно перебуває під атаками, а район міста фактично перетворюється на суцільну «червону зону».
Сумська область. У липні 2026 року декілька масованих ударів керованими авіабомбами (КАБ) по території області спричинили численні жертви серед цивільного населення: 3 липня — шість КАБів, четверо загиблих, зокрема дитина 5 років; 11 липня — четверо загиблих, зокрема дівчинка 13 років; 15 липня — ще шість КАБів, троє загиблих. Станом на добу з ранку 22 до ранку 23 липня 2026 року на Сумщині зафіксовано близько 70 обстрілів 28 населених пунктів у 15 територіальних громадах області (найбільше — у Сумському та Шосткинському районах), унаслідок яких загинула щонайменше одна людина і постраждало ще від п’яти до семи мирних мешканців. Ворог застосовував міномети, артилерію, FPV-дрони, безпілотники та керовані авіабомби.
Харківська область. 19 червня 2026 року російський FPV-дрон на оптоволоконному керуванні атакував цивільний автомобіль на Харківському шосе в районі П’ятихаток: загинув адвокат Микита Сенаторов, 48 років, який їхав у машині разом із сестрою. Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності, аспірантом і колишнім науковим співробітником якого був загиблий, підтвердив цю смерть офіційним повідомленням.
Зіставлення цих фактів з аргументом про «постійне відкладання під приводом небезпеки» показує: ідеться не про абстрактне посилання на воєнний стан загалом, а про цілком конкретні, задокументовані обстріли й загибель людей саме в тих регіонах, делегати від яких мають фізично зібратися для проведення регіональних конференцій.
Позиція практикуючих юристів
Реакцію на вимогу ВРП публічно висловив директор ТОВ «Оперативна юридична допомога» (м. Миколаїв) Максим Коваль у своєму блозі на сайті «МикВісті». Він звернув увагу на те, що складнощі із забезпеченням кворуму через воєнний стан наразі властиві всім представницьким органам в Україні, включно із самою ВРП, і поставив питання про те, яким чином ВРП вбачає можливість безпечного проведення 27 регіональних конференцій адвокатів, зокрема в прифронтових областях і на тимчасово окупованих територіях. Слід уточнити: автор пов’язує дострокове припинення повноважень десяти членів ВРП 22.02.2022 з війною, тоді як за задокументованими даними безпосередньою причиною цього стало розпочате 8 лютого 2022 року Етичною радою оцінювання доброчесності членів ВРП, — тобто обставина, що не має стосунку до бойових дій. Це не змінює суті аргументу: орган, який сьогодні наполягає на «невідкладності», сам тривалий час функціонував без конституційно необхідного кворуму в 15 членів.
Висновок
Зіставлення викладених обставин — прямої законодавчої заборони на масові зібрання під час воєнного стану, відсутності адаптованої процедури з’їзду для адвокатури (на відміну від суддів), багаторазового судового підтвердження законності безперервності повноважень чинних органів самоврядування, відсутності документального підтвердження публічних звинувачень ВРП у «відмові» адвокатури, мізерної (менше 0,3 %) підтримки ідеї позачергового з’їзду серед самих адвокатів та задокументованих обстрілів і загибелі адвоката в Харкові, Херсоні й на Сумщині — свідчить, що вимога ВРП звернена до адвокатури без урахування ні чинного законодавства, ні реальної безпекової ситуації, тоді як сама адвокатура вже працює над законодавчим вирішенням питання через профільний законопроєкт за участю експертів CCBE.
Довідково
Незалежність адвокатури як недержавного самоврядного інституту, що самостійно вирішує питання організації і діяльності, гарантована статтею 131-2 Конституції України.
Читайте також на «Адвокат Пост»: Хто вимагає з’їзду адвокатів під час війни: або не читав закон, або займається провокаціями;
Російський дрон убив харківського адвоката Сенаторова в автівці під час руху дорогою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.