Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області, за участю третіх осіб – Ради адвокатів Харківської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_2 , Національного агентства з питань запобігання корупції, про скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (далі – КДКА Харківської області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Харківської області про порушення щодо нього дисциплінарної справи від 14 січня 2020 року; визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Харківської області про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, в позові відмовлено.
25 жовтня 2021 року Національного агентства з питань запобігання корупції повторно надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ”, яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 “Касаційне провадження”, зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування заходів негативного впливу до адвоката-викривача і наразі правовий висновок щодо можливості набуття адвокатом такого статусу Судом не сформовано.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Отже, загальні посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки Національним агентством з питань запобігання корупції не зазначено конкретно норми права, що неправильно застосована судами і потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку, за обставин, установлених судами у цій справі.
Інші мотиви касаційної скарги зводяться до цитування норм Законів України «Про запобігання корупції», «;Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, з подальшим їхнім тлумаченням, часткового опису обставин справи та переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності викладення вмотивованих аргументів наявності підстав оскарження унеможливлює відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області, за участю третіх осіб – Ради адвокатів Харківської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_2 , Національного агентства з питань запобігання корупції, про скасування рішень повернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.