28 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Третьої одеської державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори, третя особа – ОСОБА_2, про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування посвідчувального напису про справжність підпису, вчиненого на заяві про відмову від прийняття спадщини.
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (брат позивача) звернулися до Третьої
одеської державної нотаріальної контори: позивач – із заявою про прийняття
спадщини після смерті баби ОСОБА_3, а третя особа – із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 на користь онуки ОСОБА_4.
Державний нотаріус вчинила посвідчувальний напис про встановлення справжності підпису ОСОБА_2 на заяві про відмову у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_3.
Державний нотаріус порушила права позивача, яка має намір прийняти спадщину за законом. Існування неправомірної заяви про відмову від прийняття спадщини значно зменшує її частку в спадщині, що відкрилась після смерті її баби ОСОБА_3. Позивач вважала, що державний нотаріус, встановивши особу на підставі недійсного паспорта, до якого не вклеєно нову фотокартку при досягненні громадянином 45-річного віку, протиправно прийняла заяву ОСОБА_2 про відмову від спадщини.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування посвідчувального напису про справжність підпису, вчиненого на заяві про відмову від прийняття спадщини, суд виходив із того, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229–231, 233 ЦК України.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
Згідно з частиною четвертою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
У частині п’ятій 1274 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229–231 і 233 цього Кодексу.
Нотаріуси вчиняють таку нотаріальну дію, як засвідчення справжності підпису на документах (пункт 11 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення
особи здійснюється за паспортом або іншим документом, які унеможливлюють
виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Для нотаріуса встановити особу означає впевнитись,
що перед ним дійсно та особа, яка зазначена в паспортному або іншому документі, поданому нею нотаріусу. Процедура встановлення особи передбачає ознайомлення нотаріуса з відповідним документом у присутності особи, яку необхідно встановити.
Згідно з пунктом 8 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України
для виїзду за кордон» термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної
книжечки, не обмежується. Однак до паспортної книжечки при досягненні
громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Відмова від прийняття спадщини – це вольовий акт, в якому знаходить своє
вираження згода прийняти чи не прийняти спадщину. Цей акт односторонній,
він являє собою висловлювання лише одної особи – спадкоємця, не вимагає участі чи згоди інших осіб.
Встановивши, що заява ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини подана
ним особисто, ця заява відповідає його волевиявленню, що було підтверджено ним у судовому засіданні, суди обґрунтовано вважали, що встановлення державним нотаріусом особи на підставі паспорта громадянина України, який не містив фотокартку при досягненні особою 45-річного віку, не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним. При цьому суди обґрунтовано зазначили, що вказані дії нотаріуса можуть стати підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, суди правильно зазначили, що, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, ОСОБА_1 не конкретизувала, з яких саме підстав вона просить визнати цю відмову недійсною, а лише посилалась на неналежне виконання нотаріусом своїх обов’язків при оформленні спадщини, що саме по собі не є підставою для визнання недійсною заяви про відмову від спадщини відповідно до частини п’ятої статті 1274 ЦК України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі No 520/8593/17 (провадження No 61-3607св21) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660128.