Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року,
встановив:
Вироком Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України (далі – КК) на 2 роки позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 та пунктом 2 частини 2 статті 76 цього Кодексу.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року касаційну скаргу засудженого залишено без руху, а в подальшому вже ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року повернуто йому на підставі пункту 1 частини 3 статті 429 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК), у зв’язку із неусуненням зазначених в ухвалі суду недоліків у встановлений строк.
У повторній касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції щодо нього. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Водночас засуджений у своїй касаційній скарзі просить поновити йому строк на касаційне оскарження.
Перевіривши касаційну скаргу, доводи викладені в ній щодо поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала на таких підставах.
Відповідно до вимог частини 2 статті 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що строк касаційного оскарження поновлюється лише в тому випадку, якщо причини його пропуску є поважними.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об’єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов’язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У касаційній скарзі засуджений просить поновити йому строк на касаційне оскарження судових рішень, вказує на те, що йому не було відомо про постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року про залишення його касаційної скарги без руху, в зв’язку з чим вказані в цій ухвалі недоліки ним не було усунуто, а ухвалу про повернення його касаційної скарги він отримав після закінчення цього строку, тому вважає, що за таких обставин строк пропущено з поважних причин.
З матеріалів провадження за скаргою вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року касаційну скаргу засудженого залишено без руху та йому надано п’ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 429 КПК, копію зазначеної ухвали про залишення касаційної скарги засудженого без руху було направлено на поштову адресу останнього, яку він зазначив у своїй касаційній скарзі.
Проте копія вказаної ухвали була повернута на адресу суду касаційної інстанції у зв’язку з закінченням терміну зберігання.
Верховний Суд, дотримуючись норм кримінального процесуального закону, з метою забезпечення права особи на захист та на касаційний розгляд, неодноразово направляв засудженому копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року на зазначену ним у касаційній скарзі адресу.
Як убачається з наявних в матеріалах провадження за скаргою рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та даних Київської міської дирекції «Укрпошта», 13 грудня 2017 року, 01 лютого та 06 квітня 2018 року копію вказаної ухвали було тричі повернуто до суду касаційної інстанції без вручення адресату в зв’язку з закінченням терміну зберігання.
Тобто Верховний Суд здійснив всі процесуально визначені дії для вручення засудженому копії зазначеної ухвали касаційного суду про залишення його касаційної скарги без руху.
Оскільки в установлений касаційним судом строк засуджений не усунув недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду та продовж майже півроку він не цікавився станом розгляду його касаційної скарги, з невідомих причин не отримував судове повідомлення у відділенні поштового зв’язку, Верховний Суд ухвалою від 02 травня 2018 року повернув йому касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини 3 статті 429 КПК.
Що стосується суджень засудженого про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме неотримання ним ухвали суду касаційної інстанції від 31 жовтня 2017 року засобом поштового зв’язку, та його доводів про те, що суд касаційної інстанції, повертаючи його касаційну скаргу не зазначив якою нормою кримінального процесуального закону передбачено, що він зобов’язаний цікавитись станом розгляду його касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Одночасно, Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами.
Однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. А відтак та обставина, що засуджений не отримував судові повідомлення, що надсилалися на вказану ним адресу, тобто не виявляв бажання прийти до поштового відділення для отримання судових повідомлень, та продовж майже півроку не цікавився станом розгляду його касаційної скарги і є проявом такого зловживання.
Ця інформація засвідчена у довідці працівника апарату Верховного Суду, відповідно до якої 23 лютого 2018 року в телефонному режимі у захисника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 уточнювалася адреса проживання засудженого, оскільки копію ухвали касаційного суду від 31 жовтня 2017 року неодноразово було повернуто до суду касаційної інстанції без вручення адресату у зв’язку із закінченням терміну зберігання, та відповідно було повідомлено захисника про наявність вказаної ухвали. Зазначене вказує і на обізнаність засудженого про наявність такої ухвали.
Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року в справі № 676/7346/15-к оприлюднено 03 листопада 2017 року. Тобто за умови достатньої зацікавленості та здійснення відповідного моніторингу судових рішень, з 03 листопада 2017 року засуджений мав можливість ознайомитись з вказаною ухвалою. В разі ж виникнення у засудженого труднощів щодо його ідентифікації під час ознайомлення з зазначеною ухвалою касаційного суду, то він не був позбавлений можливості уточнити цю інформацію шляхом здійснення відповідного запиту до канцелярії Верховного Суду.
Інших причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, які б касаційний суд міг визнати поважними, у касаційній скарзі не наведено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що наведена засудженим причина пропуску строку касаційного оскарження не є поважною.
До того ж, процесуальним законом передбачено, що у разі подання касаційної скарги без додержання вимог статті 427 цього Кодексу, касаційний суд постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. В цей час в ньому не визначено збільшення такого строку.
За таких обставин, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 429 КПК Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого слід повернути, у зв’язку з її поданням після закінчення строку касаційного оскарження та відсутністю підстав для його поновлення.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 3 частиною 3 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року щодо нього, разом з усіма доданими до неї матеріалами.