Не підлягають касації у розумінні ч.3 ст. 272 КАС такі судові рішення суду апеляції, якими закінчено перегляд рішень суду першої інстанції, ухвалених судом за наслідком розгляду справ, визначених ст. 273–277, 282–286 Кодексу

На усі інші випадки, зокрема, щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень апеляційного суду, ухвалених за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273–277, 282–286 КАС України, в тому числі ухвал, якими вирішено процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також ухвал, постановлених за наслідками вирішення питання про залишення позову без розгляду, дія частини третьої статті 272 цього Кодексу не розповсюджується і такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню на загальних підстав.

30 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу особи на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2019 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі No 520/15510/19 (провадження No К/9901/10697/20) за її ж позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Адміністративною комісією виконавчого комітету Одеської міської ради за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення прийнято рішення від 03 грудня 2018 року про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу, оскарження якого стало підставою звернення до суду у цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, тобто у зв′язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого законодавством для цієї категорії справ.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2019 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Колегія суддів звернула увагу, що у цій справі предметом позову є постанова адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради від 03 грудня 2018 року No 2259 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і щодо цієї категорії спорів статтею 272 КАС України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Об’єднана палата у цій справі вирішувала, зокрема, питання про застосування частини третьої статті 272 КАС України в частині оскарження ухвал з процесуальних питань і зазначила, що судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

На думку колегії суддів, тлумачення диспозиції частини третьої статті 272 КАС України слід здійснювати через призму розуміння (з’ясування змісту) категорії «перегляд справ». Наведена синтаксична конструкція визначає предметом ревізії саме справу, тобто закінчений судовим розглядом процес, який стосується саме вирішення спору по суті позовних вимог. На користь такого підходу свідчить й нормативний зміст частини першої статті 272 КАС України, у якій йдеться про «наслідки розгляду судами першої інстанції справ», тобто чітко визначається предмет правового регулювання статті – «наслідки розгляду справ», якими,з огляду на приписи частини третьої статті 241 цього ж Кодексу, слід уважати саме ухвалення рішення суду по суті спору (по суті позовних вимог).

Верховний Суд виходив з того, що, оскільки наслідком розгляду справи судом першої інстанції є рішення по суті позовних вимог, то й «переглядом справи» за такого підходу є «апеляційний та касаційний перегляди» саме такого рішення, а не будь-якого іншого судового рішення суду першої інстанції, зокрема, й ухвал з процесуальних питань. Відтак, за такої правової регламентації ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду у суді апеляційної інстанції, може бути оскаржена у касаційному порядку, оскільки приписи частини третьої статті 272 КАС України не поширюються на оскарження ухвал з процесуальних питань.

Таким чином, колегія суддів об’єднаної палати зробила висновок, що термін «судове рішення суду апеляційної інстанції», зазначений у частині третій статті 272 КАС України, необхідно розуміти як такий судовий акт, яким закінчено перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого судом за наслідком розгляду справ,визначених статтями 273 – 277, 282 – 286 цього Кодексу, та яким спір вирішено по суті щодо заявлених позовних вимог. Саме такі судові рішення, у розумінні приписів частини третьої статті 272 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню. На усі інші випадки, зокрема, щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень апеляційного суду, ухвалених за наслідком апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 – 277, 282 – 286 КАС України, в тому числі ухвал, якими вирішено процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також ухвал, постановлених за наслідками вирішення питання про залишення позову без розгляду, дія частини третьої статті 272 цього Кодексу не розповсюджується і такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню на загальних підставах.

Також Верховний Суд, надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, зауважив, що строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами. Зважаючи на обставини справи, судову практику та норми КАС України колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачкою пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а наведені нею підстави для поновлення цього строку є неповажними, що на тій стадії розгляду справи судом першої інстанції зумовлювало процесуальний наслідок у вигляді постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 квітня 2021 року у справі No 520/15510/19 (провадження No К/9901/10697/20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96685069.