Направлення ствола пістолета і постріл з близької відстані в голову потерпілої, внаслідок чого настала її смерть, свідчить про відсутність правових підстав для кваліфікації таких дій особи за ст. 119 КК.
За наявності умислу на заподіяння смерті проміжок часу до її настання, потенційна можливість врятувати потерпілій життя за умови втручання інших осіб із наданням відповідної допомоги, намагання викликати медичних працівників тощо на кваліфікацію дій винуватого за ст. 115 КК не впливають. Небажання смерті потерпілого не виключає умислу щодо її заподіяння.
Обставини справи
обвинувачений взяв виготовлений шляхом переробки саморобним способом у вогнепальну зброю сигнальний самозарядний пістолет калібру 9 мм Р.А., який раніше належав його батьку, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, почав його незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу. Надалі обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не бажаючи настання смерті потерпілої, але свідомо припускаючи можливість її настання, тримаючи у руці самозарядний пістолет, споряджений трьома патронами, підійшов до неї на відстань півтора метри, направив ствол пістолета в її голову, ненавмисно здійснив постріл, чим спричинив їй тяжке тілесне ушкодження, від якого потерпіла померла.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК та перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК.
Апеляційний суд скасував цей вирок та ухвалив новий, яким визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
У касаційній скарзі засуджений зазначає, що не був обізнаний про переробку пістолета у вогнепальну зброю, оскільки візуальних ознак його зміни не було, а тому не вважав, що такий пістолет може нести загрозу. Вказує про відсутність умислу на вбивство, адже постріл у потерпілу здійснив випадково.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що за встановлених фактичних обставин засуджений, тримаючи у руці самозарядний пістолет, підійшов на відстань приблизно півтора метра до потерпілої та, направивши його ствол їй у голову, здійснив один постріл. Оцінкою письмових доказів також встановлено, що тілесне ушкодження, виявлене у потерпілої, заподіяно саме пострілом у голову, що знаходиться в прямому причинному зв`язку із настанням її смерті. До того ж причинний зв`язок між діянням засудженого та наслідками у вигляді смерті потерпілої сторонами кримінального провадження, у тому числі стороною захисту, під сумнів не ставився, і об`єктивних підстав для такого сумніву матеріали провадження та висновки судів обох інстанцій не містять.
В матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що засуджений вчиняв цілеспрямовані дії поза власною волею, втратив суб’єктивний контроль за своєю поведінкою, не усвідомлював змісту вчинених дій чи не бажав їх здійснити.
Кваліфікуючи дії засудженого за ч. 1 ст. 119 КК, місцевий суд не обґрунтував, чому усвідомлене використання такого способу вчинення злочину, як фізичне насильство, поєднане з використанням вогнепальної зброї як знаряддя вчинення злочину, не пов’язане з усвідомленням засудженим суспільної небезпечності своїх дій (їх здатності заподіяти фізичну шкоду в конкретному випадку), передбаченням відповідних наслідків для життя чи здоров’я людини і бажанням або свідомим припущенням заподіяної їй смерті.
За наявності умислу на заподіяння смерті проміжок часу до її настання, потенційна можливість врятувати потерпілому життя за умови втручання інших осіб із наданням відповідної допомоги, намагання викликати медичних працівників тощо на кваліфікацію дій винуватого не впливають. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини щодо її заподіяння.
З огляду на викладене вище, направлення ствола пістолета та постріл з близької відстані в голову, внаслідок чого настала смерть особи, за встановлених судом обставин, свідчить про відсутність правових підстав для кваліфікації таких дій за ст. 119 КК.
Як правильно зазначив у вироку апеляційний суд, доводи захисту щодо необережного поводження зі зброєю, у наслідок чого відбувся самовільний постріл без натискання на спусковий гачок, спростовуються висновком повторної судово-балістичної експертизи, згідно якого наданий на дослідження пістолет не може здійснити постріл без натискання пальцем на спусковий гачок.
Крім того, з показань самого засудженого, які викладені в мотивувальній частині вироку місцевого суду, вбачається, що після виявлення пістолету він його оглядав, частково розбирав та бачив, що магазин споряджений патронами.
На підставі викладеного апеляційний суд зазначив, що засуджений, достовірно розуміючи та усвідомлюючи, що пістолет, який належав його батьку і який він знайшов та став незаконно зберігати, є вогнепальною зброєю, а тому спростував його твердження стосовно необізнаності щодо його травмуючих властивостей.
Такі висновки апеляційного суду є переконливими, у зв’язку з чим колегія суддів ККС не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи засудженого про його необізнаність про переробку пістолета у вогнепальну зброю, та, як наслідок, її спроможність завдати летальних тілесних ушкоджень.
З огляду на це колегія суддів ККС не бере до уваги і твердження захисника про те, що на відсутність умислу та випадковість здійснення засудженим пострілу свідчать його необережні маніпуляції з пістолетом у стані алкогольного сп’яніння, та його подальша поведінка одразу після події.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 11.06.2026 у справі № 756/4936/22 (провадження № 51-1145км26) https://reyestr.court.gov.ua/Review/137414067
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.