Адвокат, у минулому — прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Станіслав Броневицький виступив з публічною позицією щодо вибірковості вимог до перевірки походження грошей у кримінальних провадженнях НАБУ і САП. Приводом стали публічні заклики встановлювати реального власника коштів, джерело їх походження та законність отримання — коли заставу за підозрюваного вносить стороння компанія, і робити це до звільнення особи з-під варти. Броневицький погоджується з самою вимогою, але наполягає на її послідовному застосуванні: той самий стандарт, на його переконання, має діяти і щодо багатомільйонних платежів, якими фігуранти проваджень НАБУ і САП виконують умови угод про визнання винуватості.
Аргумент: подвійний стандарт перевірки походження коштів
За позицією Броневицького, у практиці НАБУ і САП вже існує стійка практика значних платежів на виконання угод про визнання винуватості — відшкодування державі, внески на потреби Збройних сил України, платежі на платформу UNITED24 і перерахування до окремих приватних благодійних фондів. Суми таких платежів, за його словами, «аж ніяк не символічні», проте походження цих коштів, на відміну від коштів застави, ніхто й ніколи не перевіряв.
Броневицький формулює це як логічну суперечність: якщо гроші дозволяють людині вийти із СІЗО, пропонується ретельно дослідити їх походження ще до платежу; якщо ж десятки мільйонів гривень чи мільйон доларів стають частиною угоди із САП, питання походження коштів не досліджується взагалі. Кінцеве призначення платежу — ЗСУ чи благодійний фонд — саме по собі, наголошує він, не легалізує джерело походження грошей, оскільки благородна мета використання коштів і законність їх походження є різними юридичними категоріями.
З цієї вибірковості Броневицький виводить застереження: якщо перевірка походження коштів застави стає обов’язковою, а походження коштів за угодами із САП і надалі лишається поза увагою, виникає питання, чи є метою такого підходу справді протидія відмиванню коштів, чи додаткове ускладнення реалізації права на заставу — що дозволяє довше утримувати підозрюваного під вартою і посилює процесуальні стимули до співпраці зі слідством на етапі досудового розслідування. Броневицький прямо застерігає, що не стверджує, ніби відповідь саме така, — але вважає, що єдиний стандарт перевірки якраз і потрібен для того, щоб таке питання не виникало.
Приклади платежів за угодами із САП
Броневицький навів перелік відомих йому платежів фігурантів справ НАБУ і САП на виконання угод про визнання винуватості. Там, де це можливо перевірити за відкритими судовими та журналістськими джерелами, наведені суми в цілому підтверджуються, однак у кількох випадках потребують уточнення.
- Микола Злочевський — 660 млн грн. Підтверджується: за угодою у справі про підкуп керівництва НАБУ і САП Злочевський сплатив 500 млн грн на проєкт «Армія дронів» та понад 160 млн грн на обладнання для підрозділів ЗСУ.
- Ільяшенко (пов’язана справа Злочевського) — 50 млн грн. Підтверджується: колишній заступник начальника податкової Києва за умовами угоди перерахував 50 млн грн на «Армію дронів».
- Кауфман, Борухович та інші фігуранти справи аеропорту «Одеса» — 450 млн грн. Потребує уточнення: за відкритими даними, сукупні зобов’язання за угодами у цій справі перевищують 1 млрд грн (150 млн грн Одеській міській раді, понад 400 млн грн штрафів, конфіскація готівки й майна, 126 млн грн на потреби ЗСУ); джерела не деталізують суму саме в 450 млн грн окремо.
- Каськів та спільники — 259 млн грн (у Броневицького — 259,2 млн грн). Підтверджується за офіційним повідомленням Вищого антикорупційного суду: державі повернуть 259 млн грн, здобутих унаслідок незаконного заволодіння.
- Подружжя Кормишкіних — 22 млн грн. Підтверджується: 20 млн грн державному бюджету та 2 млн грн на потреби ЗСУ.
- Пашинський — 100 млн грн фонду Стерненка. Потребує суттєвого уточнення: суд ВАКС відмовився затвердити угоду з Пашинським через процесуальні недоліки (відсутність повноважень прокурора на підписання угоди, неузгодженість остаточного покарання, відсутність обов’язкової конфіскації майна за частиною першою статті 255 КК України); фінансові умови угоди засекречені, а фонд Стерненка, за офіційними повідомленнями, отримав 44 млн грн сукупно від угод у кількох справах НАБУ, а не окремо від Пашинського.
- Всеволод Князєв — 1 млн доларів, вилучених у його кабінеті під час обшуку. Це приклад іншої категорії, ніж решта переліку: йдеться не про платіж на виконання угоди, а про готівку, виявлену слідством під час обшуку; Броневицький наводить його як паралельний приклад коштів, походження яких так само лишилося поза процесуальною перевіркою.
- Грановський та спільники (справа Одеського припортового заводу) — 77,5 млн грн. Потребує уточнення: ця сума — лише частина зобов’язань за угодою (відшкодування державі); за умовами угоди фігуранти додатково спрямовують 50 млн грн на потреби ЗСУ, тобто сукупна сума становить 127,5 млн грн.
Висновок
Броневицький підсумовує: походження грошей має мати значення завжди, або йдеться вже не про фінансовий моніторинг, а про процесуально-революційну доцільність. Його пропозиція: перевіряти кошти застави — перевіряти так само кошти за угодами із САП, особливо ті, що спрямовуються до приватних благодійних фондів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.