За своєю юридичною значущістю покарання діляться на: 1. покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання); 2. покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання); 3. покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові.
Незважаючи на розподіл на основні, додаткові та такі, що застосовуються як основні, так і додаткові, усі вони охоплюються загальним поняттям – покарання. Особі, визнаній винною у вчиненні кримінального правопорушення, призначається покарання, яке, в тому числі може складатись із основного і додаткового.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 27.06.2019 у справі № 450/1484/17 (провадження № 51-8153км18) https://reyestr.court.gov.ua/Review/82769669
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.