У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі – ГУ ДПС, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС №Ф-5482-54У від 05.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірі 9983,16 грн
Якщо медичні документи, на підставі яких сформовано висновок експерта, було отримано у визначеному законом порядку, і сторона захисту не клопотала про надання доступу до цих документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами, то їх відсутність у матеріалах кримінального провадження або невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст.290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування прийнятих судових рішень.
Приписи ч. 4ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст.95КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів –протоколом слідчого експерименту.
Позиція ОП: судові рішення скасовано, кримінальне провадження закрито.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №826/16397/18
Позивач, який діяв у своїх інтересах та як опікун – в інтересах брата, просив суд стягнути зі страхової компанії шкоду, завдану смертю батьків у ДТП, винуватцем якої вироком суду визнано водія автомобіля, застрахованого у відповідача.
Кваліфікуюча ознака «повторність» під час кваліфікації за ст.186 КК не може інкримінуватися особі, обвинуваченій у межах кримінального провадження у вчиненні одного злочину, якщо в інших кримінальних провадженнях стосовно неї, направлених органом досудового розслідування з обвинувальними актами до суду, не розглянуто по суті й обвинувальних вироків не постановлено
23 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив суд вирішити питання щодо повернення грошових коштів в сумі 70 885 грн. 58 коп.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги № 12-06/15 від 12 червня 2015 року.
Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов’язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій – поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.
Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу, у якій позивач (колишній поліцейський) оскаржив дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо відмови в зарахуванні на пільгових умовах періоду участі в антитерористичній операції для призначення пенсії поліцейському за вислугу років.
Ураховуючи формулювання ч. 1 ст. 152 КК (у редакції Закону No2227-VIII), учинення особою різних форм статевого проникнення щодо однієї і тієї ж особи слід розглядати як одиничне кримінальне правопорушення. Якщо в межах єдиного умислу особи одні з цих форм виявилися вдалими, а інші –ні, то скоєне слід розглядати як закінчене кримінальне правопорушення.
Злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст.1 Закону«Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
У справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення районного та апеляційного судів, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування наказу директора ліцею про відсторонення від занять учениці, не щепленої за віком.
