У справі № 921/616/19 Товариство (лізингоодержувач) звернулося до Банку (лізингодавця) з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, вилучення та повернення об’єкта лізингу.
СУДОВА ПРАКТИКА
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо моменту виникнення підстав для захисту права сторони договору на внесення змін або розірвання такого договору в судовому порядку, визначивши, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає визначеним статтею16 ЦК України способам захисту і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони щодо внесення змін або розірвання такого договору.
Суд першої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу виробничого приміщення, оскільки на час вчинення договору воно було арештоване. Визнаючи раніше в іншому провадженні цей договір укладеним при недодержанні вимоги про його нотаріальне посвідчення, суд не досліджував питання про накладення обтяжень на приміщення.
Позивач видав співвідповідачам довіреність, якою уповноважив їх здати в оренду, обміняти, продати належний йому на праві власності автомобіль. Згодом він скасував довіреність. На час звернення до суду власникові було відомо, що автомобіль перебуває у володінні третьої особи, яка відмовляється повернути його власнику.
Виборчі комісії мають отримувати відомості про зміни у структурі політичних партій з офіційних, визнаних державою, джерел. Про це зазначено у постанові, ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатом перегляду в […]
ПАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» звернулося з позовом до ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», Департаменту комунальної власності м. Києва, Київської міської ради про визнання недійсними біржових торгів та біржового контракту у зв’язку з численними порушеннями при проведенні біржових торгів з продажу акцій ПАТ «НВЦ «БХФЗ».
Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторність» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторність», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів в одному кримінальному провадженні.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Галушина О.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240170000365, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хмельницького, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо можливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийнятої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, визначивши, що у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову, та постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою, а за відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Господарський суд Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року ухвалою у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» визнав грошові вимоги ТОВ «Молочна компанія «Галичина» до боржника. Водночас цією ухвалою суд відмовив товариству в задоволенні заяви про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат, здійснених на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи. Судове рішення в цій частині мотивовано тим, що така вимога має правову природу поточних вимог кредитора, оскільки вона виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо порядку поновлення договору оренди землі, визначивши, що для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов’язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проєкту додаткової угоди.
11 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі No3404/4551/19 (2-а/404/262/19)(провадження No К/9901/7347/20) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти No4 батальйону No1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції, за участю третьої особи –Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості в період шлюбу, однак таке збільшення не було істотним, то інший із подружжя, не власник, має право на ½ частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов’язане із вкладенням в об’єкт особистої приватної власності за час шлюбу спільних коштів подружжя.
Судові рішення мотивовані тим, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено такого виду гонорару адвокату, як «додаткова винагорода» або накладення штрафних санкцій. Отже, у цій частині договір суперечить ст. 30 зазначеного Закону та ст. 33 Правил адвокатської етики.