Питання додержання позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення було, серед іншого, спірним у справі, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виключив із судових рішень призначене одному із засуджених додаткове покарання за незаконне заволодіння автомобілем (ч. 2 ст. 289 КК України) у виді конфіскації всього майна, що є його власністю, оскільки в його злочинних діях не було встановлено корисливого мотиву.
Залишення господарським судом після відкриття провадження у справі без розгляду позовної заяви, яка подана з порушенням правил об’єднання позовних вимог,є правомірним, оскільки ГПК України не передбачено встановлення та усунення недоліків у зв’язку з порушенням правил об’єднання позовних вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Сумської області, ОСОБА_2 про скасування рішення та закриття провадження у дисциплінарній справі,
Господарський суд Одеської області ухвалою, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, у справі № 916/4932/15 про банкрутство ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» відхилив повністю поточні грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО до боржника, що складаються з процентів за договором та трьох процентів річних, нарахованих через неналежне виконання договорів кредитної лінії.
Обставини справи: за вироком апеляційного судувід29.12.2008, залишеним без зміни ухвалою ВСУ від 08.04.2010, ОСОБА_1 засуджено за пунктами1, 7, 12 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296ККдо покарання у виді довічного позбавлення волі; ОСОБА_1 засуджено за пунктами1, 7, 12 ч. 2ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
У даній справі господарським судом розглядалась скарга підприємства на бездіяльність державного виконавця, яку було задоволено. Одночасно суд стягнув з органу ДВС витрати на професійну правову допомогу в 2900 грн., хоча скаржником заявлялась вимога про стягнення з ДВС вказаних витрат в сумі 4650 грн.
Районний суд, із рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов про розірвання договорів дарування частини житлового будинку та частини земельної ділянки з тих підстав, що вироком суду обдаровувану визнано винною в нанесенні тілесних ушкоджень дарувальниці.
19 листопада 2020 року КГС ВС розглянув справу № 910/12765/19 за позовом АТ “НАК “Нафтогаз України” до ОСББ “Сирецький Бояр” про стягнення заборгованості в сумі 363 159,95 грн (з них 226 809,34 грн основний борг, 65 760,19 грн пеня, 20 697,09 грн – 3% річних, 49 893,34 грн інфляційні втрати), нарахованої у зв’язку з неналежним виконанням договору в частині оплати вартості отриманого природного газу.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу захисника особи, засудженої за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК України). На думку захисника, порушення, допущені судами, не дали можливості перевірити обставини, які підтверджують відсутність у діях особи складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Батько позивачки після смерті її бабусі почав оформляти право на обов’язкову частку у спадщині як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця відповідно до ст. 1241 ЦК України, однак помер, не отримавши свідоцтво.
У справі № 921/616/19 Товариство (лізингоодержувач) звернулося до Банку (лізингодавця) з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, вилучення та повернення об’єкта лізингу.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо моменту виникнення підстав для захисту права сторони договору на внесення змін або розірвання такого договору в судовому порядку, визначивши, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає визначеним статтею16 ЦК України способам захисту і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони щодо внесення змін або розірвання такого договору.
Суд першої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу виробничого приміщення, оскільки на час вчинення договору воно було арештоване. Визнаючи раніше в іншому провадженні цей договір укладеним при недодержанні вимоги про його нотаріальне посвідчення, суд не досліджував питання про накладення обтяжень на приміщення.
Позивач видав співвідповідачам довіреність, якою уповноважив їх здати в оренду, обміняти, продати належний йому на праві власності автомобіль. Згодом він скасував довіреність. На час звернення до суду власникові було відомо, що автомобіль перебуває у володінні третьої особи, яка відмовляється повернути його власнику.
