24 листопада Європейський суд з прав людини у Страсбурзі проведе слухання в справі, яка офіційно має назву “Україна та Нідерланди проти Російської Федерації”. Цей процес об’єднує три скарги про порушення прав людини на окупованому Росією Донбасі і за обсягом доказів та кількістю порушень є наймасштабнішою справою, яку колись розглядав ЄСПЛ.
Строк, протягом якого до Європейського суду з прав людини може бути подана заява стосовно остаточного національного рішення, скорочується з шести місяців до чотирьох.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 11 травня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 20 травня 2021 року й набуде статусу
остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 7 травня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 823/1181/18
Європейський суд з прав людини зареєстрував позов, який напередодні Росія подала проти України.
Засновниця компанії Ананія Гачечиладзе подала позов у 2018 році, після того, як грузинський суд оштрафував компанію на 500 ларі за оформлення дизайну презервативів і виніс рішення про припинення їх виробництва.
Змусивши суддів Верховного Суду України заново доводити свою професійну придатність, законодавець «серйозно підірвав правову визначеність і передбачуваність конституційних принципів незалежності судових органів».
Росія вимагає від ЄСПЛ зобов’язати Україну дати воду в Крим і дозволити російські телеканали.
Рішення ЄСПЛ, ухвалені проти України у квітні 2021 року.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 6 квітня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 1 квітня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 22 квітня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Рішення в цій справі ухвалене Великою Палатою 8 квітня 2021 року і є остаточним.
